Нині відпускаєш (пісня Симеона Богоприїмця)
Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром, бо побачили очі мої спасіння Твоє, яке приготував Ти перед лицем усіх народів, світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля.
Дата церковного календаря:
Мати з трьома дочками, замучені в Римі за відмову зректися Христа.
Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром, бо побачили очі мої спасіння Твоє, яке приготував Ти перед лицем усіх народів, світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля.
Царю Небесний, Утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, Скарбе добра і життя Подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Благий, душі наші.
Софія назвала своїх трьох дочок на честь трьох найголовніших чеснот -- Віри, Надії і Любові -- і виховала їх у твердій християнській вірі. Коли про це дізналася влада, дівчаток -- ще зовсім юних -- почали примушувати зректися Христа, і кожна з них, попри страх, залишилася непохитною на очах у матері, яка сама підбадьорювала їх до останньої миті. Поховавши дочок, Софія невдовзі померла від горя біля їхньої могили. Ця історія стала одним із найбільш шанованих у слов’янській традиції прикладів материнської віри, переданої дітям сильнішою за страх смерті.