Апостол Тит з числа 70-ти, єпископ Критський

Ангеле Христів, хоронителю мій святий, життя моє огороджуй, розум мій просвіщай і серце моє направляй, і на всякий добрий путь наставляй мене, і від усякого зла бережи, щоб я через тебе прославляв Бога повсякчас. Амінь.

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні, і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у випробування, але визволи нас від лукавого.

Коли апостол Павло заснував християнську громаду на Криті, він не міг залишитися там надовго -- і залишив замість себе свого вірного учня Тита, доручивши йому "довершити недокінчене і настановити по містах пресвітерів". Це послання Павла до Тита увійшло до Нового Завіту як настанова про те, яким має бути пастир Церкви: твердим у вірі, поміркованим у житті, гостинним до людей. Тит виконав це доручення і провів на Криті багато років, будуючи Церкву терпінням і особистим прикладом, а не лише словом.